 |
|---|
СПЕЛЕОТУРИ
СПЕЛЕОТУРИЗМОМ називають мандрівки непристосованими підземними печерами. Чимало труднощів може спіткати вас під час відвідування печери. Урвища, вузькі чи прямовисні ділянки, водні перешкоди й багато інших перепон. Головне завдання – рухатися у печері з вашим власним спорядженням й оглядати найцікавіше.
Звичайно, треба розрізняти наш спелеотуризм і дисципліну спелеологію, яка передбачає наукове дослідження печер і їхнього середовища. Туризм – це суто розвага й відпочинок. Створюючи умови для тілесних та інтелектуальних викликів, спелеотуризм може виявитися справжньою пригодою.
Зазвичай шляхи, що пролягають крізь печери, є дуже складними. Доведеться стикатися із майже цілковитою відсутністю природного освітлення, з підвищеною вогкістю й низькими температурами. Більшість переходів вимагає особливого спорядження (канатів, карабінів, а часом навіть водолазного приладдя). Залежно від геологічної будови печери, спелеотуризм може поділятися на три різновиди: горизонтальний, вертикальний та мішаний.
Горизонтальні чи поземні гроти без круч і урвищ зазвичай можна подужати не маючи особливого спорядження чи приладдя.
Вертикальні чи прямовисні печери виявляються здебільшого складнішими для проходження. Урвища та стрімко нахилені переходи вимагають особливої вправності та спорядження.
Деякі печери мають прямовисні й поземні ділянки, тож вони поєднують легкі й дуже складні галереї. Такі печери стають добрим місцем для мішаного спелеотуру.
Заглиблення в непристосовані печери є зовсім не таким досвідом, як відвідини туристичних печер для всіх охочих, де прогулянка, завдяки електричному освітленню й облаштованим поруччям, перетворюється на щось вкрай пересічне. Натомість вторгнення до непристосованих печер вимагає великої уваги, спритності й обережності. Упродовж переходу вам потрібно безперервно пристосовуватися до нових умов і знаходити рішення для всіх непередбачених перешкод.
Під час проходження печери всі учасники, дотримуючись безпечної відстані, рухаються після провідника. Важливою є підтримка одне одного у цьому «ланцюжку» та взаємодопомога. Ви повинні особливо дбати про свою голову, оскільки скельні чи кристалічні утворення можуть раптово виринати з темряви. За хоч яких обставин відвідини непристосованих печер мають відбуватися під наглядом фахового провідника й спелеолога, який знатиме способи безпечного пересування всередині. Це важливо, адже у печері вкрай легко загубитися.
Підземний світ печер поставав упродовж сотень тисяч років. Він без перебільшень унікальний і потребує особливого захисту та поваги. Кристалам, які можна знайти під землею, потрібно понад сто років, аби збільшитись лише на один міліметр. Найменший дотик може спинити їхній природний розвиток. Упродовж одного року сталактити зростають хіба на кілька мікронів і ніщо не зрівняється з їхньою красою й чаром, коли вони у своєму природному середовищі – у печері. Відтак ваші відвідини гротів і печер повинні керуватися таким правилом: «Лишай у печері хіба відбитки взуття й бери звідти тільки фотографії».
